"Кто виноват?" и "Что делать?"

Я – щаслива  людина. Щаслива, бо пам’ятаю тих учнів, для яких математика була улюбленим предметом.

Я – не зовсім щаслива, бо з кожним роком в класах збільшується кількість  невиразних облич зі згаслими очима, з єдиним невисловленим питанням: «Навіщо це мені?». Зустрічаються «вогники», які горять бажанням знати, але їх не так багато в звичайній загальноосвітній школі.

І серце гризе думка: «Як же так? Що змінилось? Хто винен?». 

Хто винен у тому, що  на складні предмети у навчальному плані виділено так мало часу? І тому для багатьох учнів слова «математика», «фізика» означають щось абстрактне, таке, що неможливо вивчити і зрозуміти?

Хто винен у тому, що інженери  на виробництві – люди глибокого після пенсійного віку; що найкращі вчені – фізики, математики, кібернетики працюють «на благо» чужих батьківщин?

І що робити нам – вчителям, батькам з нашими коханими дітьми, які не вміють логічно мислити, а отже –  формулювати свою думку, планувати свою діяльність, критично сприймати навколишній світ?

Я вважаю, що єдине, що залишається вчителю – наполегливо доводити потрібність, важливість і неперевершену красу математики. Діти повинні бачити любов вчителя до свого предмету, його захоплення ним. Мені дуже подобається той розділ математики, який має загальну назву «Цікава математика». З нього я починаю роботу на кожному уроці. Як результат – учні самі шукають і готують до уроку цікаві задачі  (бо хочеться знайти таку, яку не розв’яже навіть вчитель).

При викладанні програмового матеріалу основна моя мета — показати учням наскільки легко вивчати математику за допомогою складання опорного конспекту. Аналізуючи навчальний матеріал, пропонуючи свої варіанти конспекту, учні розвивають абстрактне і логічне мислення, вміння коротко формулювати свою думку, а отже — розвивають свої розумові здібності. Головна задача вчителя — вчасно відчути втому дітей, перевести їх увагу в іншу площину для релаксації і відновлення сил.

Для заохочення дітей добре використовувати дослідження рівня розвитку уваги, пам’яті та мислення, які проводяться психологічною службою школи. Порівняльний аналіз результатів кожного учня на початку та наприкінці учбового року часто підтверджує тезу «Добре працював — отримав добрі результати».

Але якою б  не була робота вчителя, вона не вирішить проблем з природничо-математичною освітою в країні. Підвищення престижу точних наук, престижу технічних професій — справа міністерств і уряду. А це можливо зробити лише через  розвиток промисловості,  збільшення попиту на спеціалістів технічних професій, збільшення годин на вивчення точних наук і написання зрозумілих підручників, які враховували б вікові особливості учнів, а отже і їх можливості сприйняття об'єму інформації

І лише таким чином наша країна матиме позитивний розвиток і отримає достойне місце в світовій спільноті.